Попри складнощі воєнного часу, бюджет мистецької галузі столиці щороку зростає, — інтерв’ю з директором Департаменту культури

Радянський Союз і сучасна росія системно придушували нашу культуру, намагаючись знищити її самобутність і замінити російською ідентичністю. Та українська культура вистояла і продовжує розвиватися навіть у таких складних умовах. Сьогодні вона є потужним інструментом національної ідентичності та опору, які допомагають нам боротися за свободу й незалежність.

Усвідомлюючи цю місію, Київ завжди приділяв чимало уваги розвитку культурної сфери. Так, попри складнощі воєнного часу, бюджет мистецької галузі столиці щороку зростає, і у 2025 році він може досягнути майже 2 мільярдів гривень.

В інтерв’ю для спільного проєкту «Київ фм» та «Вечірнього Києва» директор Департаменту культури КМДА Сергій Анжияк розповів, як ці кошти розподіляються, чому скоротили певні проєкти, а також які нові ініціативи реалізують у наступному році.

ФІНАНСУВАННЯ КУЛЬТУРНОЇ СФЕРИ КИЄВА ЩОРОКУ ЗРОСТАЄ

— У жовтні на пленарному засіданні Київради депутати скоротили видатки на культуру в межах нинішнього бюджетного року. Про які суми йдеться і чому їх не освоїли?

— Давайте одразу розставимо крапки над «і», щоб не було жодних маніпуляцій. Бо зараз це питання намагаються перевести у політичну площину, не знаючи усіх деталей.

Почну з того, що міський бюджет щороку демонструє збільшення витрат на культуру. Для прикладу: у 2022 році на сферу було виділено 1,158 млн, у 2023-му — 1,418 млн, у 2024-му — 1,694 млн. А в проєкті бюджету на 2025 рік передбачено вже 1,952 млн. гривень. Тобто, ми бачимо стабільне зростання, а не зменшення.

Програму «Столична культура: 2022-2024 роки», через яку і фінансується сфера, депутати прийняли ще у 2021 році. На той момент ніхто не міг передбачити повномасштабного вторгнення, а коли воно відбулося, то зрозуміло, що довелося її корегувати.

Важливо розуміти: йдеться про гіпотетичні, а не фактичні кошти. Фактично видатки збільшуються, в тому числі і на заробітну плату. Тому говорити про зменшення фінансування культури — це маніпуляція. Зазвичай наприкінці року в багатьох розпорядників коштів щось перерозподіляють, тому такі зміни не є чимось несподіваним.

Перші корегування у програму ми внесли ще у 2023 році. Ще раз наголошу — скоротили не фінансування, а заходи та цілі. Загальна сума скорочення склала майже 1,5 млрд гривень.

ПЕРЕРОЗПОДІЛИТИ ТЕ ЧОГО НЕМАЄ — НЕМОЖЛИВО

— Які саме коригування були внесені?

— Якщо говорити про конкретні цифри, то найбільше скорочення, а саме 600 млн гривень, стосувалося видатків, які заклали на реставрацію. Ще 400 млн — це капітальні роботи. Зараз проводити такі заходи, відверто кажучи, майже аморально — це може почекати мирного часу.

Також, наприклад, у програмі планувалось 200 млн на будівництво нових музеїв. Зрозуміло, що будувати нові музеї під час повномасштабного вторгнення недоречно, тож це було скориговано. Ще 20 млн — на грантові програми, які зараз неможливо реалізувати. Наприклад, була ідея створити культурний фонд лише для Києва. Гарна думка, але її неможливо втілити через бюджетне законодавство. До неї треба повернутися в майбутньому.

— А чому не можна було перенаправити кошти в межах галузі. Наприклад, замість незбудованих музеїв профінансувати будівництво укриття в театрі чи іншому закладі?

—  Це питання пріоритетів і розподілу ресурсів. Варто розуміти, що йдеться про гроші, які фактично не були закладені в бюджет. Перерозподілити те, чого немає, неможливо. І ті, хто озвучує подібні пропозиції, добре це знають. Тому такі заяви більше схожі на політичні маніпуляції, ніж на реальну турботу про галузь.

—  Коли ми говоримо про фінансування культури, це ж стосується дуже широкої мережі закладів і великої кількості людей?

— Для розуміння масштабу: у місті є 56 дитячих мистецьких шкіл, 139 бібліотек, 15 музеїв (з філіями — 29), 21 театр, 6 концертних установ, 2 методичних центри, і навіть Київський зоопарк також належить до цієї мережі.

Крім того, Київ фінансує 10 закладів культури державної форми власності. Загалом у сфері культури столиці працює близько 11 тисяч людей, і це без урахування співробітників зоопарку. Мережа велика, і забезпечення її функціонування потребує значних ресурсів.

ЩОРОКУ СТОЛИЧНІ БІБЛІОТЕКИ ВІДВІДУЮТЬ БЛИЗЬКО 500 ТИСЯЧ ОСІБ

— У бюджеті на 2025 рік, як Ви уже говорили, передбачено майже 2 млрд гривень на сферу культури. Чи побачимо у наступному році реалізацію нових, цікавих проєктів?

— Серед важливих і, можна сказати, проривних проєктів — оновлення бібліотечних фондів. Ми всі розуміємо, що значна частина книг у наших бібліотеках сформувалася ще за радянських часів. Більшість літератури тоді була російською, адже на ці книги не було конкуренції через їхню низьку ціну та нав’язливі програми з боку сусідньої країни.

За останні роки ми активно працюємо над вилученням застарілої та пропагандистської літератури. У 2022 році з бібліотечних фондів було вилучено близько 220 тисяч примірників, у 2023 році — майже 295 тисяч. Лише за 9 місяців 2024 року вилучено ще 171 тисячу. Загалом це близько 600 тисяч книг та різних періодичних видань. Така масштабна робота, звісно, спустошує бібліотечні фонди, і питання їхнього оновлення є критично важливим.

— Тобто ми лише вилучаємо, але не поповнюємо бібліотечні фонди?

— У 2022 році коштів на поповнення бібліотечного фонду не виділяли, і це було логічно, через обставини воєнного часу. У 2023 році вдалося виділити 1,3 млн грн, у 2024-му — вже 2 млн. На 2025 рік заплановано значно більшу суму — 8 млн грн.

Звісно, є маніпуляції на тему, що ці кошти можна було б витратити на інші потреби, але подивімось на реальні цифри. Якщо розділити ці 8 млн грн на середню вартість книги — 350–400 грн, то зрозуміло, що це не величезна кількість нових примірників. Однак це важливий крок для якісного оновлення фонду.

Ми не тільки задовольняємо попит містян, а щороку бібліотеки відвідують близько 480–500 тисяч осіб, а й залучаємо молодь до читання сучасної української літератури. Крім того, закупівля книг у вітчизняних видавців підтримує українське книговидання, авторів і видавничу індустрію загалом. Це комплексна підтримка української культури, яка має значний економічний і соціальний ефект.

МІСТО ПОВЕРНЕТЬСЯ ДО ПРОЄКТУ РЕНОВАЦІЇ БІБЛІОТЕЧНИХ ПРОСТОРІВ ПІСЛЯ ВІЙНИ

— У Києві налічується 139 бібліотек комунальної форми власності. Але ж зрозуміло, що бібліотеки в тому форматі, як вони існували 20 років тому, вже не настільки затребувані?

— Це правда, формат бібліотек як книгосховищ втратив свою актуальність. Однак вони трансформуються і стають місцем суспільного простору, де громада може отримати не лише книги, а й широкий спектр послуг.

Сьогодні бібліотеки — це місця, де люди можуть зустрітися, навчитися комп’ютерної грамотності, отримати психологічну підтримку чи нові навички. Наприклад, у бібліотеці імені Лесі Українки проводився проєкт «Книга щастя», де психолог вислуховував людину та радив книгу, яка могла б допомогти у конкретній ситуації. Є також проєкти з навчання комп’ютерної грамотності для людей поважного віку — їм допомагають освоїти гаджети, оплату комунальних послуг онлайн, роботу з планшетами та інші сучасні навички.

Окрім цього, у київських бібліотеках діє 65 розмовних клубів української мови, які лише минулого року охопили понад 8 700 осіб. Подібна кількість людей відвідує їх і цього року.

Станом на сьогодні в Києві вже працює шість бібліотек, які оновлено за сучасними стандартами, і після завершення війни місто планує повернутися до масштабного проєкту реновації бібліотечних просторів. Таким закладам у майбутньому буде надаватися ще більше уваги, адже вони не лише залишаються актуальними, а й стають місцями, які об’єднують громади.

КЛАСТЕР «КРАКІВ» НЕ БІЗНЕС-ПРОЄКТ МІСТА, А ПРИКЛАД ЛОКАЛЬНОГО КУЛЬТУРНОГО ОСЕРЕДКУ

— Поговорімо про культурний кластер «Краків». Коли минулого року його запускали, місто позиціонувало його як частину мережі «Київський культурний кластер». Якщо це мережа, то чи планується створення інших таких відділень?

— Так, це цілком у перспективі. Основна мета створення кластера «Краків» полягала в гармонійному розвитку локального культурного осередку. Його ідея — зробити якісний культурний продукт доступним у пішій досяжності для громади.

Чому це важливо? Основні великі культурні події у Києві зазвичай відбуваються у великих центральних локаціях, таких як Палац «Україна», Палац спорту чи інші знакові місця. Для мешканців віддалених районів це не завжди доступно — і через витрати часу на дорогу і через вартість квитків.

Кластер «Краків» демонструє, як такі локації можуть стати центрами культурного доступного дозвілля. Це місця, де проходять театральні перформанси, кінопокази, гурткова робота, зустрічі з творчими особистостями, підтримуються креативні ініціативи. Наразі «Краків» є пілотним проєктом, але подібну функціональність вже мають інші локації, наприклад, кінотеатри «Флоренція», «Лейпциг» та «Старт».

У перспективі такі кластери можуть з’являтися в інших районах, щоб забезпечити рівний доступ до культурного життя для всіх мешканців міста.

— Наскільки для міста виявився успішним цей проєкт, враховуючи, що Київ вклав 118 мільйонів у його реконструкцію?

— Основна ідея «Кракова» полягала не в отриманні прибутку, а в забезпеченні доступності якісного культурного простору. І це завдання проєкт успішно виконує. Але якщо Вам потрібна цифра, то від початку роботи заклад згенерував понад 15 млн грн.

— Знайомі артисти цікавилися орендою зали для проведення концерту, кажуть — дорого…

— Ну, це дивлячись із чим порівнювати. Наприклад, оренда найбільшої зали «Кракова» на 500 місць коштує 50 тисяч гривень. Якщо поділити цю суму на кількість місць, то виходить лише 100 гривень за одне місце — це дуже демократична ціна.

Для порівняння: оренда зал у театрах або приватних локаціях з подібною місткістю обходиться значно дорожче. Театр оперети пропонує оренду зали на 500-700 місць за 200 тисяч гривень. Молодий театр (400 місць) — 120 тисяч, а приватні локації, такі як «Гольф Центр Київ» чи Gorodok Gallery, теж встановлюють ціну у межах 100-120 тисяч гривень.

КОЛЕКЦІОНЕРИ ДОВІРЯЮТЬ КИЄВУ, ІНАКШЕ НЕ ДАРУВАЛИ Б КОШТОВНІ РОБОТИ

— Із нових проєктів, які були реалізовані цьогоріч можна згадати створення філії Музею історії міста Києва — Музей авангарду. Скільки робіт сьогодні вже в колекції?

— Це унікальний проєкт. Ідея народилася у 2022 році, значною мірою завдяки Юрію Комелькову. Особливість цієї ідеї в тому, щоб презентувати український авангард різних часів: починаючи від класичного авангарду початку 20 століття і до творів сучасних художників. Колекція формувалася поетапно: спочатку ми зібрали 28 робіт, потім — 32, і провели перший виставковий проєкт, присвячений авангарду.

Особливо важливим у цьому контексті на мою думку є відродження меценатства. Люди почали довіряти владі та комунальним закладам, даруючи власні, часто дороговартісні, колекційні речі. Сьогодні колекція вже налічує понад 80 предметів, відбулося дві виставки.

Ми не зупинятимемось і будемо розвивати цей напрямок, адже це важлива сторінка нашого мистецтва, свого роду культурна «візитівка» України.

ПІСЛЯ КОЖНОЇ ПОВІТРЯНОЇ АТАКИ З ТВАРИНАМИ ДОВОДИТЬСЯ ПРАЦЮВАТИ ЗООПСИХОЛОГАМ

— Який із закладів у Києві має найбільшу популярність?

— Безумовно, це Київський зоопарк. При чому не лише за відвідуваністю, але й за соціальною активністю. У 2023 році зоопарк відвідало понад 583 тисячі людей, а за 9 місяців 2024 року — вже 540 000 осіб.

Щодо соціальної роботи, минулого року там провели 232 заходи, а цього року — вже 267. Важливо відзначити соціальні проєкти: у 2023 році їх учасниками стали понад 53 тисячі осіб, а у 2024 році — ця цифра сягнула понад 56 000.

Наші проєкти охоплюють різні групи: ветеранів, військових на реабілітації, дітей. Хочеться виділити, зокрема, зоотерапевтичний проєкт «Добрий паличник». Залежно від потреб дітей та дорослих проводяться тематичні екскурсії, зоологічні артзаняття, мінілекції або тактильне спілкування зі свійськими тваринами. Крім того, в зоопарку працює Гурток юних натуралістів. На сьогодні у чотирьох групах гуртка займається 60 дітей старшого і середнього шкільного віку.

Крім того, зоопарк надав притулок 500 врятованим тваринам, і за цей період народилося понад 100 нових мешканців.

— Але ж багато і помирає… Наприклад, жирафів нараз немає…

— Щодо жирафів, варто зазначити об’єктивні факти. У природі середня тривалість життя жирафа фактично становить 15-16 років. Наші жирафи прожили 21-22 роки, що набагато перевищує природну тривалість життя. Це свідчить про відмінні умови утримання в нашому зоопарку.

На сьогодні ведуться переговори з потенційними партнерами щодо поповнення колекції. Однак через воєнний стан поповнення колекції зоопарку новини тваринами ускладнене. Кожна військова атака — великий стрес для тварин. Після кожного ракетного або шахедного обстрілу міста працює група реабілітологів, які допомагають тваринам заспокоїтися, адже вибухи викликають у них сильний стрес.

Віктор ЯРОШЕНКО, газета «Хрещатик»