Людина-епоха: у столиці попрощалися із Олександром Омельченком
Колишнього міського голову, політика, лідера фракції «Єдність» у Київраді минулого понеділка поховали на Байковому кладовищі.
На похороні була вся його родина — дружина Людмила, двоє синів: Ян і Олександр, четверо онучок і онук. Проводити в останню путь Олександра Омельченка приїхав мер Києва Віталій Кличко.
Олександра Олександровича поховали неподалік від легендарного хореографа Григорія Чапкіса, колишнього прем’єр-міністра, першого голови СБУ Євгена Марчука та народного депутата восьми скликань Юхима Звягільського, які також померли від ускладнень коронавірусної хвороби.
Під час церемонії прощання з Олександром Омельченком у Колонній залі КМДА та на Байковому кладовищі пролунало багато теплих слів і спогадів. Всі пам’ятають його як сильну, енергійну, життєрадісну людину з чудовим почуттям гумору.
Мер Києва Віталій Кличко розповів, як Олександр Омельченко якось прилетів на один із його боксерських матчів, який відбувався у Нью-Йорку на арені Madison Square Garden, із великою кількістю українських прапорів. Жовто-сині знамена Сан Санич роздав всім без винятку вболівальникам у залі.
«Після бою хтось зауважив, мовляв, навіть темношкірі глядачі були з українськими прапорами. Сан Санич відреагував: «То всі наші хлопці — чорноморці», — згадав Київський міський голова.
За його словами, Олександр Омельченко до останнього дня цікавився життям міста, вболівав за долю Києва та всієї України.
«Коли він виступав у Київраді, весь зал затихав. Такою великою повагою користувалась ця мудра людина. Олександр Олександрович залишив добру пам’ять у серці кожного», — сказав Віталій Кличко.
Колишній заступник голови КМДА та міського голови часів Омельченка, а нині депутат Київради Володимир Яловий, розповів «Вечірньому Києву», що Сан Санич охоче жартував над собою, але ніколи не дозволяв собі зло жартувати над іншими. Він пригадав, як святкували один із днів народження Сан Санича 9 серпня у нього на дачі під Києвом.
«Це був звичайний одноповерховий будинок, біля якого знаходилась невеликий зариблений ставок розміром шість соток, — згадує Володимир Яловий. — Сан Санич організував для гостей риболовлю на вудки, але ні в кого не клювало. Але ж Омельченко пообіцяв пригостити всіх рибною юшкою, тож приніс із хати невід. Потім почали вирішувати, хто найвищий, той і полізе у воду. Охочих було мало. Сан Санич, який був невеликого зросту жартував, що йому «знову доведеться за всіх віддуватись»…
За словами Володимира Ялового, Олександра Омельченка поважали всі мери, а на святкування Днів Києва до української столиці приїздили делегації з багатьох країн світу.
А колишній мер Маріуполя, заступник міського голови Києва у 2000-ні роки Михайло Поживанов пригадав, як Сан Санич міг зателефонувати йому навіть о шостій ранку та повідомити, що він зараз на Солом’янці, а там труба тече.
«Каже, ти ж заступник з комунального господарства, давай бігом сюди, а я в інші райони поїхав, через пів години доповіси. Він завжди й у будь-який час тримав руку на пульсі міста», — розповів «Вечірньому Києву» Михайло Поживанов.
Тетяна АСАДЧЕВА